Постанова ВП ВС від 12.12.2019 року

Друк

Пошук

809

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 року

м. Київ

Провадження № 11-449сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

учасників справи:

представника скаржниці- Большакова Є. В.,

представника відповідача - Склярук Ю. В.,

розглянула в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 28 березня 2019 року № 987/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18 про притягнення судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій з урахуванням доповнень до скарги просить визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 28 березня 2019 року № 987/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18 про притягнення судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - рішення ВРП, оскаржуване рішення) та зобов`язати ВРП розглянути її скаргу повторно без участі членів ВРП, які підлягають відводу.

Обґрунтовуючи скаргу та доповнення до неї, ОСОБА_1 стверджує, що ВРП ухвалила оскаржуване рішення за відсутності повноважень його ухвалювати та мотивів, за яких ВРП дійшла висновку про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, тому вважає, що рішення ВРП підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 4 статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1798-VІІІ).

Так, ОСОБА_1 вважає, що члени ВРП Комков В. К. та Мірошниченко А. М. непрямо зацікавлені в ухваленні оскаржуваного рішення за скаргою ОСОБА_4 тому, на думку скаржниці, вони мали бути відведені від розгляду її скарги на рішення Першої дисциплінарної палати (далі - ПДП) ВРП від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18.

ОСОБА_1 у скарзі наводить доводи про відсутність у її діях ознак дисциплінарного проступку щодо факту умисного порушення правил виключної підсудності цивільної справи та стверджує, що мала місце необережна судова помилка при вирішенні конкуренції правил підсудності. Крім того, скаржниця зазначає, що позивач приховав свої справжні мотиви вибору підсудності цивільної справи за місцем проживання, наявність відкритих іншим судом проваджень та виклав обґрунтування вимоги позову саме щодо розірвання договору (припинення правовідношення) як основної, а не похідної вимоги.

Скаржниця зазначає, що ухвалене нею заочне рішення було скасовано, а справа передана за підсудністю, тому вважає, що порушення правил юрисдикції немає, а у відповідача не було підстав кваліфікувати її дії за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1402-VІІІ).

ОСОБА_1 наголошує, що дисциплінарне провадження щодо неї є упередженим та штучно створеним з метою застосування положень частини шостої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, якою передбачено, що за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення.

Скаржниця також стверджує, що застосоване до неї дисциплінарне стягнення є непропорційним проступку та його наслідкам.

ОСОБА_1 вважає, що ВРП на порушення вимог законів № 1402-VІІІта № 1798-VІІІ необґрунтовано застосувала до неї такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення її з посади судді, не урахувавши доводів скаржниці щодо спростування висновків ВРП про наявність у її діях дисциплінарного проступку; відсутність у її діях умислу; наявність позитивної характеристики й відсутність дисциплінарних стягнень.

Відповідач у своєму відзиві на скаргу просить залишити рішення ВРП без змін та наводить доводи щодо відсутності визначених статтею 52 Закону № 1798-VІІІ підстав для скасування оскаржуваного ОСОБА_1 рішення ВРП.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 3 травня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 травня 2019 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення цього органу і зобов`язання вчинити дії.

29 травня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду № 8/0/30-19, виданого на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 «Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду», відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенку О. Б.

У судовому засіданні представники ОСОБА_1 та ВРП підтримали відповідно викладені у скарзі та відзиві на неї доводи.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Указом Президента України від 14 грудня 2005 року № 1764/2005 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 2011 року № 2990-VI ОСОБА_1 обрано суддею Індустріального районного суду міста Дніпропетровська безстроково.

14 серпня 2017 до ВРП надійшла скарга ОСОБА_4 за вхідним № П-4971/0/7-17 щодосудді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1, а 31 серпня 2017 року-доповненнядо дисциплінарної скарги за вхідним № П-4971/1/7-17 (додаткові документи).

У скарзі зазначено, що під час розгляду справи № 202/2465/17 суддя ОСОБА_1 допустила дії, за які її слід притягнути до дисциплінарної відповідальності, а саме: істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

26 червня 2018 року до ВРП за вхідним № П-3854/1/7-18 надійшли доповнення ОСОБА_4 до поданої нею раніше скарги, у яких повідомлено про порушення суддею ОСОБА_1 правил виключної підсудності справи під час ухвалення рішення про право власності на об`єкт самовільного будівництва, а саме вимог статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена ВРП від 7 лютого 2018 року дисциплінарну скаргу передано для попередньої перевірки члену ВРП Комкову В. К .

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член ПДПВРП Комков В. К. вніс пропозицію про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

Ухвалою ПДП ВРП від 3 вересня 2018 року № 2795/1дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_4 .

Матеріалами дисциплінарного провадження встановлено таке.

10 квітня 2017 року ОСОБА_7 звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_8 про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 від 10 квітня 2017 року позовну заяву ОСОБА_7 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору відповідно до вимог статті 119 ЦПК.

11 квітня 2017 року суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 постановила ухвалу, якою відкрила цивільне провадження у справі № 202/2465/17 за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності, зазначивши, що позовна заява після усунення недоліків подана з додержанням вимог статей 119-120 ЦПК, та призначила попередній судовий розгляд справи на 18 квітня 2017 року.

18 квітня 2017 року суддя ОСОБА_1 постановила ухвалу, якою призначила справу до судового розгляду на 24 квітня 2017 року.

19 квітня 2017 року позивач ОСОБА_7 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав вимоги в повному обсязі.

24 квітня 2017 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська під головуванням судді ОСОБА_1 ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності задоволено: розірвано договір будівельного підряду № 35 від 1 червня 2015 року щодо реконструкції господарської будівлі, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , та визнано за ОСОБА_7 право власності на будинок загальною площею 121,0 кв. м, житловою площею 71,7 кв. м, літера «В», розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

17 серпня 2017 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська під головуванням судді ОСОБА_1 постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ОСОБА_8 про перегляд заочного рішення, скасував заочне рішення від 24 квітня 2017 року, призначив справу до розгляду в загальному порядку на 25 вересня 2017 року.

25 вересня 2017 року суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 постановила ухвалу, якою цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності призначено до судового розгляду на 23 жовтня 2017 року.

28 листопада 2017 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська під головуванням судді ОСОБА_1 постановила ухвалу, якою справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва, оскільки позовні вимоги стосуються об`єкта нерухомого майна на території Шевченківського району міста Києва.

ПДП ВРП дійшла висновку, що під час прийняття та розгляду позовної заяви ОСОБА_7 суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 допустила низку порушень, які є підставою для дисциплінарної відповідальності судді за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме:

1) при відкритті провадження у цивільній справі 11 квітня 2017 року № 202/2465/17 і ухваленні заочного рішення 24 квітня 2017 року суддя ОСОБА_1 не дотрималася вимог частини першої статті 114 ЦПК (у редакції, чинній на час розгляду справи), оскільки позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 був поданий щодо нерухомого майна, а саме розірвання договору будівельного підряду, визнання права власності (на будинок загальною площею 121,0 кв. м, житловою площею 71,7 кв. м, літера «В», розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), а тому мав бути поданий до Шевченківського районного суду міста Києва. Суддя ОСОБА_1, прийнявши позовну заяву з порушенням правил підсудності, не виконала вимоги пункту 2 частини першої статті 116 ЦПК та не передала справу на розгляд іншому суду після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду;

2) оскільки спір стосувався не лише розірвання договору будівельного підряду, а й визнання права власності за позивачем, якому належить 46/100 частин домоволодіння, суддя ОСОБА_1 була зобов`язана згідно з вимогами статті 35 ЦПК вирішити питання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме співвласників ОСОБА_4 та її сестру ОСОБА_10 , яким належить 56/100 частин домоволодіння, оскільки в матеріалах цивільної справи наявні копії технічного паспорта та копії договору дарування. Внаслідок незалучення вказаних осіб до участі у справі порушені їхні права, гарантовані статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), а також статтею 6 Конвенції. Більше того, ОСОБА_4 , яка не брала участі у справі про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності, відповідно до приписів частини першої статті 292 ЦПК мала право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, оскільки суд вирішив питання про її та її сестри права й обов`язки. Обставини розгляду зазначеної справи, а також долучені скаржницею до скарги та наявні в матеріалах цивільної справи подані нею та її представником на ім?я судді, голови суду заяви та звернення щодо отримання копії ухваленого заочного рішення, відмови судді у видачі скаржниці цього рішення з посиланням на те, що справа вже не перебуває у її провадженні, перешкоджання їм в ознайомленні з матеріалами справи, що безпосередньо впливало на можливість оскарження рішення, свідчать про умисний характер вчиненого суддею ОСОБА_1 порушення;

3) дії судді щодо розгляду справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності не відповідали принципу верховенства права, а ухвалення рішення про задоволення позову в заочному порядку, підстав для застосування якого не було, відбулось з порушенням норм чинного законодавства, а саме статей 74, 169, 224 ЦПК. Із копій матеріалів справи № 202/2465/17 встановлено, що повістки про виклик сторін у справі як у попереднє судове засідання, так і в судове засідання не надсилалися. Сторонам надіслано копії ухвали від 11 квітня 2017 року про відкриття провадження у справі та призначення попереднього судового засідання, судові повістки про виклик у судове засідання на 24 квітня 2017 року, однак доказів їх вручення матеріали цивільної справи № 202/2465/17 не містять. Наслідки неявки у судове засідання осіб, які беруть участь у справі і щодо яких немає відомостей про вручення їм судових повісток, встановлені пунктом 1 частини першої статті 169 ЦПК, яким передбачено обов`язкове відкладення розгляду справи. На порушення цих вимог суддя ОСОБА_1 провела розгляд справи по суті й ухвалила рішення у ній. При цьому в судовому рішенні суддя ОСОБА_1 вказала, що відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе за відсутності позивача та відповідача на підставі статей 169, 224, 225, 226 ЦПК розглянути справу заочно. Будь-яких документів на підтвердження повідомлення учасників судового процесу, зокрема відповідача, про судове засідання, тим більше за три дні до судового засідання, матеріали цивільної справи не містять. Наведені в судовому рішенні твердження про належне повідомлення відповідача за відсутності доказів будь-якого повідомлення явно не узгоджуються з матеріалами справи. Ураховуючи порушення суддею ОСОБА_1 очевидних і зрозумілих за змістом вимог процесуального закону, розгляд справи у надзвичайно короткий строк порівняно з іншими справами, що надійшли до її провадження в цей період, незважаючи на значне навантаження, ПДП ВРП дійшла висновку, що такі дії суддею вчинені умисно;

4) дії судді ОСОБА_1 в сукупності, а саме: порушення правил виключної підсудності, незалучення до судового розгляду співвласників спірного домоволодіння, розгляд справи всупереч установленій процедурі у спосіб та строки, що свідчать про відсутність будь-якого наміру з`ясувати дійсні обставини справи, порушення основоположного права людини на справедливий суд, є грубими порушеннями закону; такі дії підривають суспільну довіру до суду, у зв?язку із чим ПДП ВРП дійшла висновку, що згідно з пунктом 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ їх слід визнати істотним дисциплінарним проступком.

Вказані порушення закону суддя ОСОБА_1 у період відкриття провадження у справі і до ухвалення судового рішення та постановлення ухвали про скасування заочного рішення вчинила свідомо та навмисно з метою максимально швидкого розгляду справи і задоволення всупереч вимогам закону позовних вимог ОСОБА_7 , що й було нею здійснено.

Допущені суддею ОСОБА_1 умисні грубі порушення процесуальних норм, вчинені всупереч завданням судочинства, підривають авторитет правосуддя, порочать звання судді та є істотним дисциплінарним проступком, несумісним зі статусом судді, а також свідчать про свідоме нехтування судді ОСОБА_1 обов`язками судді та є системними. Ураховуючи очевидність порушень суддею ОСОБА_1 норм матеріального і процесуального права та той факт, що з огляду на достатній професійний досвід суддя є обізнаною з вимогами чинного законодавства, ПДП ВРП дійшла висновку, що вчинені суддею порушення не мають характеру суддівської помилки, а містять ознаки умисних дій, тому така поведінка судді ОСОБА_1 при виконанні професійних обов`язків викликає достатньо обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та наносить шкоду авторитету судової влади.

Ураховуючи позитивну характеристику судді, ПДП ВРП узяла до уваги той факт, що рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності й застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на чотири місяці, відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів і подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, а також те, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 110 Закону № 1402-VІІІ строк застосування цього дисциплінарного стягнення до судді ОСОБА_1 не закінчився, - дійшла висновку, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи факти підтверджують, що дії судді ОСОБА_1 охоплюються пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, згідно з яким підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Рішенням від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18 ПДП ВРП вирішила притягнути суддю Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади судді.

ВРП за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на вказане рішення дисциплінарного органу дійшла висновку, що доводи скарги судді ОСОБА_1 не спростовують висновків ПДП ВРП про допущення суддею істотного дисциплінарного проступку та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.

За таких обставин ВРП вирішила залишити без змін рішення її ПДП від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18, оскільки висновки дисциплінарного органу про: порушення суддею ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи № 202/2465/17 правил виключної підсудності; невиконання вимог статті 214 ЦПК та невирішення питань щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, і доказів на їх підтвердження, а також щодо правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; ухвалення заочного рішення за відсутності доказів вручення відповідачу судової повістки у спосіб та строки, що свідчать про відсутність будь-якого наміру з`ясувати дійсні обставини справи, - є правильними та підтверджуються матеріалами дисциплінарної справи.

Крім того, ВРП в оскаржуваному рішенні зазначила, що висновки її ПДП щодо обґрунтування застосування дисциплінарного стягнення незалученням до судового розгляду співвласників спірного домоволодіння та порушенням їхніх прав, відмовою судді у видачі скаржниці копії рішення, перешкоджанням скаржниці та її представнику в ознайомленні з матеріалами справи є помилковими і підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення дисциплінарного органу, оскільки посилання скаржниці на вказані доводи були відхилені ПДП ВРП в ухвалі про відкриття цієї дисциплінарної справи.

Велика Палата Верховного Суду переглядає рішення ВРП про залишення без змін рішення її дисциплінарного органу від 30 листопада 2018 року у спосіб, передбачений Законом № 1798-VIII.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Так, предметом оскарження до ВРП було рішення її дисциплінарного органувід 30 листопада 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Вирішуючи питання щодо меж перегляду Великою Палатою Верховного Суду оскаржуваного рішення ВРП, суд виходить з таких міркувань.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

За змістом частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункт 123 рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України»).

Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи загалом.

Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

Таким чином, законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про звільнення суддів, зокрема при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду згідно зі статтею 266 КАС. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до звільнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено рішення про звільнення, отримав доступ до суду (пункт 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Ураховуючи наведені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 , ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень пункту4 частини першоїстатті 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Статтею 108 Закону № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VІІІ установлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП.

Відповідно до статті 114 ЦПК (у редакції, чинній на час подання позову про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності) позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно зі статтею 116 ЦПК (у редакції, чинній на час подання позову про розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності) суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що позовну заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

З огляду на викладене ВРП обґрунтовано погодилася з висновком дисциплінарного органу про те, що, відкриваючи провадження у справі та здійснюючи розгляд справи в Індустріальному районному суді міста Дніпропетровська, суддя ОСОБА_1 не дотрималась вимог частини першої статті 114 ЦПК, чинної на час розгляду справи, оскільки позов поданий з приводу нерухомого майна щодо розірвання договору будівельного підряду та визнання права власності, а тому мав бути пред`явлений до Шевченківського районного суду міста Києва за місцезнаходженням нерухомого майна.

Як убачається із копій матеріалів дисциплінарної справи, позовна заява ОСОБА_7 надійшла до провадження судді ОСОБА_1 10 квітня 2017 року. Цього ж дня суддя постановила ухвалу про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з несплатою судового збору. 11 квітня 2017 року ОСОБА_7 сплатив судовий збір та подав заяву про залучення квитанції до справи; цього ж дня суддя ОСОБА_1 відкрила провадження у справі, призначила попереднє судове засідання на 18 квітня 2017 року. З копії супровідного листа від 11 квітня 2017 року вбачається, що сторонам було направлено копію ухвали від 11 квітня 2017 року, відповідачеві - копію позовної заяви з додатками, однак відомості про отримання сторонами поштових відправлень у справі немає.

У попереднє судове засідання сторони не з`явилися. Суддя постановила ухвалу про призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 квітня 2017 року.

19 квітня 2017 року ОСОБА_7 подав заяву про розгляд справи за його відсутності та щодо відсутності заперечень проти заочного розгляду справи.

24 квітня 2017 року суддя, не відклавши розгляд справи, оскільки не було відомостей про повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, як це передбачено частиною першою статті 169 ЦПК (у редакції, що діяла на час розгляду справи), ухвалила заочне рішення про задоволення позову, у якому вказала, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з`явився.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП про те, що допущені суддею ОСОБА_1 процесуальні порушення, а саме недотримання при розгляді справи очевидних і зрозумілих за змістом вимог процесуального закону щодо правил виключної підсудності, правильно кваліфіковані за ознакою дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII як істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції.

Відповідно до пункту 7 частини дев`ятої статті 109 Закону №1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Дії судді щодо прийняття позовної заяви з очевидним порушенням правил виключної підсудності, невиконання вимог щодо передачі справи на розгляд іншому суду після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду, ухвалення заочного рішення за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, невирішення питань щодо наявності обставин, якими обґрунтовувались вимоги, та доказів на їх підтвердження, щодо інших фактичних даних, які мають значення для справи, та доказів на їх підтвердження, у тому числі щодо підстав визнання права власності, наведення в судовому рішенні тверджень, що явно не узгоджуються з матеріалами справи (про належне повідомлення відповідача за відсутності доказів такого повідомлення) обґрунтовано визнано такими, що свідчать про умисність порушень, допущених суддею.

З огляду на викладене ВРП обґрунтовано погодилась із висновком її дисциплінарного органу про те, що вказані дії судді в сукупності є грубими порушеннями закону, що підривають суспільну довіру до суду та згідно з пунктом 7 частини дев`ятої статті 109 Закону №1402-VIII є істотним дисциплінарним проступком.

При цьому кваліфікація дій судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є зайвою, оскільки допущені суддею порушення норм процесуального права охоплюються підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 та пунктом 7 частини дев`ятої статті 109 цього Закону.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що мала місце необережна судова помилка при вирішенні конкуренції правил підсудності, та про відсутність у її діях умисного порушення правил юрисдикції.

Доводи скарги ОСОБА_1 про порушення права на розгляд повноважним складом ВРП були предметом перевірки Великою Палатою Верховного Суду та не знайшли підтвердження з огляду на таке.

Відповідно до статті 33 Закону № 1798-VІІІ член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Законодавець виокремив три підстави для відводу (самовідводу): особиста, пряма чи побічна заінтересованість в результаті справи, родинні зв`язки та інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Слід зазначити, що, крім родинних зв`язків, інші підстави для відводу (самовідводу) є оціночними поняттями, тому факти зацікавленості та (або) неупередженості повинні ґрунтуватися на доказах і підлягають обов`язковому встановленню органом, що приймає рішення.

ВРП не було встановлено та не убачається із матеріалів дисциплінарної справи, що члени ВРП прямо чи побічно заінтересовані у результаті справи, або інших обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості.

Відповідно до частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VІІІ у розгляді скарги не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Член Дисциплінарної палати, який був доповідачем у дисциплінарній справі при її розгляді Дисциплінарною палатою, має право виступити на засіданні ВРП, у якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати, із доповіддю щодо рішення Дисциплінарної палати.

Доповідачем у дисциплінарній справі був член ПДП ВРП Комков В. К . У прийнятті рішення брали участь члени ПДП ВРП Шапран В. В., Говоруха В . І . , Гусак М . Б. та Маловацький О. В. , які не брали участі у розгляді скарги ОСОБА_1 на рішення ПДП ВРП від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18.

Суддею Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 подано заяву про відвід члену ВРП Мірошниченку А.М.

Ухвалою від 28 березня 2019 року № 985/0/15-19 ВРП відмовила у задоволенні заяви про відвід члену ВРП Мірошниченку А. М. під час розгляду її скарги на рішення ПДП ВРП від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки не встановила, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

Правом подати письмову заяву про відвід іншим членам ВРП ОСОБА_1 не скористалась.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону №1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Оскільки ПДП ВРП встановила факт вчинення суддею ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку, ВРП обґрунтовано погодилася із висновками про наявність підстав для її звільнення з посади судді з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону №1402-VIII та частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VІІІ під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 березня 2018 року № 847/3дп/15-18 суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на чотири місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. За результатами оскарження рішенням ВРП від 26 червня 2018 року № 2057/0/15-18 вказане рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП залишино без змін.

Відповідно до частинишостоїстатті 109 Закону №1402-VIII за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення.

Пунктом 4 частини першої статті 110 цього Закону передбачено, що суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом двох років з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку, а також за умови успішного проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшого підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Оскільки строк застосування дисциплінарного стягнення стосовно судді ОСОБА_1 у вигляді тимчасового відсторонення не закінчився, до судді має бути застосоване більш суворе дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 Закону №1402-VIII.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення, діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 1798-VІІІ, з дотриманням балансу порядку у визначенні дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла правильного висновку про необхідність застосування до судді дисциплінарного стягнення у видіподання про звільнення судді з посади, що є пропорційним вчиненому нею дисциплінарному проступку. Наведені в скарзі ОСОБА_1 доводи висновків ВРП не спростовують.

Керуючись статтями 243, 250, 266, 341, 344, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 28 березня 2019 року № 987/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2018 року № 3657/1дп/15-18 про притягнення судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 28 березня 2019 року № 987/0/15-19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ. С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукВ. В. Пророк Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач М. І. ГрицівО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська

Популярні новини